Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
рижий — [ри/жией] м. (на) жому/ ж ім, мн. ж і … Орфоепічний словник української мови
рижий — прикметник рудий розм … Орфографічний словник української мови
риженький — а, е. 1) Пестл. до рижий. 2) Не дуже рижий; рижуватий … Український тлумачний словник
рыжий — Церковнославянское – рыждь. Праславянский корень rydjь восходит к корню ruda (см. родственные – «руда», «русый»). Родственными являются: Украинское – рижий. Болгарское – рижд. Чешский – ryzi. Польское – rydzy. Производные: рыжик, рыжеть,… … Этимологический словарь русского языка Семенова
рижуватий — а, е, розм. З рижим відтінком; трохи рижий … Український тлумачний словник
рудий — а/, е/. Червоно жовтий (про колір, забарвлення чого небудь); рижий. || у знач. ім. руда/, до/ї, ж.: а) кров; б) червоно жовта фарба. || З волоссям, шерстю або шкірою такого кольору. || З веснянками, рясним ластовинням. || у знач. ім. руди/й,… … Український тлумачний словник
рыджий — джа, дже, Пр. Рижий, червоно жовтий … Словник лемківскої говірки
рудий — да, де, Рс. Рудий; рижий, брудно червоний, жовто червоний, кольору іржі. Пропадеш як руда миш в попелі. (нар. присл.) … Словник лемківскої говірки
